Майже з перших днів війни задля безпеки працівників ми припинили всі роботи на заводі у Херсоні.
«24 лютого, як і для багатьох українців, почався для нас із вибухів. В цей час на заводі ще була нічна зміна, вони допрацювали до 8-ї ранку, тоді усі робочі процеси й завершилися.
Ми обговорювали з колегами подальші дії та сподівались, що 25-го це все вже закінчиться, і ми зможемо повернутися до роботи. В резервуарах залишились тонни нерозфасованих йогурту, молока, вершків. Нам довелося приймати складні рішення: утилізувати ці продукти та закрити завод задля безпеки»
Вже на початку березня під час ракетного обстрілу на херсонському заводі були пошкоджені кілька ферментаційних ємностей і дах адміністративної будівлі.
«Дах був зруйнований, і через дощ завод заливало зсередини. Тому ми звернулись до співробітників по допомогу: хто готовий приїхати, щоб поприбирати там. І відгукнулось так багато людей! Хоча доводилось добиратися через блокпости та озброєних російських солдатів. Тоді стало зрозуміло, що для наших співробітників завод — це не просто робота, а другий дім»
Єдиною частиною заводу, що продовжувала працювати, був склад. Ми навмисне не відключали його від холоду, щоб зберегти якомога більше продукту. Майже 600 тонн йогуртів, молока, кефіру та вершків ми роздали жителям Херсонщини, бо на той момент купити молочну продукцію було досить складно.
Як тільки місцеву українську адміністрацію замінила тимчасова окупаційна, на жаль, ми втратили контроль над заводом.
Але найголовнішим залишались люди. У нас працювало майже 400 робітників, ще близько 1500 осіб — на підприємствах, що постачали сировину та послуги для нашого заводу. Ми зробили все можливе, щоб допомогти людям евакуюватися та перебратися в більш безпечні місця.
Наш другий завод не закривали повністю, але спочатку він працював десь на 20%.
«В перші дні ми відчували війну не через вибухи, бо на початку війни їх у нас майже не було. А через те, що місто перетворилося на один загальний блокпост»
На Полтавщині ми виготовляли тільки продукти з великим терміном придатності та самі розвозили їх по пунктах продажу, бо ланцюги постачання та логістика по всій країні були паралізовані.
«Ми потім навіть облаштували магазин на першому поверсі заводу, де зробили продаж молочної продукції. Там працювали усі: за прилавком можна було побачити навіть директора. І з часом люди вишиковувались в довжелезні черги, щоб придбати продукцію»
Всього за три місяці наші співробітники перенесли виробництво основної частини продукції з Херсону на завод на Полтавщині. Роботу заводу вдалося відновити на 70-80% від довоєнного рівня.
«Від першого дня війни пісня про червону калину надихала мільйони українців, і ми не виключення. Вона, як символ всієї тієї сили та незламності нашого народу»
Саме тому зараз ви тримаєте в руках йогурт Активіа зі смаком Червоної калини.
«Виготовити цей йогурт — було справжнім викликом. По-перше, це, звісно, війна, порушена логістика і тимчасово втрачений завод. А по-друге, дістати ягоди калини влітку виявилось не так уже й просто. Але ми змогли це зробити в рекордні терміни.
Йогурт ми вибирали серед семи зразків і, звісно, вибрали найкращий. Бо наші співробітники одночасно є нашими найприскіпливішими споживачами»
Першу його партію ми передали до військових госпіталів. А окрему доставку продукту здійснили для тих, кого підтримуємо всією душею, — волонтерів добровольчого будівельного батальйону «Добробат», які допомагають відбудовувати нашу країну. Всього з 24 лютого компанія Данон відправила на благодійність близько 2 тисячі тонн молочної продукції.
Як і кожен українець, ми продовжуємо боротися, бо віримо у перемогу на 100%. Саме тому відновлюємо виробництво, випускаємо новий смак йогурту і робимо усе, щоб забезпечити українців якісними молочними продуктами — в будь-який час.
І наша перемога стає все ближчою, з великою радістю, гордістю та сльозами на очах ми спостерігаємо повернення рідного Херсона, що ще більше надихає нас на боротьбу та працю заради відновлення та процвітання нашої країни!
Впевнені, що нашу славну Україну ми розвеселимо зовсім-зовсім скоро.
